Menu

Чому Україна ніколи не стане членом ЄС: економічний аналіз

  • Автор: Super User

GDP PC

Можна вважати, що угоду про асоціацію з ЄС ратифіковано (15-17 вересня). Ситуація залишається подібною до 90-х: на тлі економічної стагнації уряд заявляє про «зусилля» для реалізації «європейського вибору» принаймні у довгостроковій перспективі.

Знову створюватимуться робочі групи, проводитимуться наради. Єдине не береться до уваги, що структура вітчизняної економіки та її фінансова політика відштовхнули Україну від «світлої мети» настільки, що настав час обирати принципово інший шлях розвитку.

Україна не має і чи навряд матиме стабільний уряд, який би реалізував реформи у фінансовому секторі, у державних фінансах, а вартість обслуговування боргу і залучення ресурсу для реального сектору як і вартість виробничих ресурсів була та залишатиметься високою через системні ризики економічної і фінансової структури, накопичені за останні 2 десятиріччя. І нарешті сам ЄС рухається до такого типу угруповання, за якої навіть нинішній формат співробітництва з Україною залишатиметься для нього найбільш сприятливим.

Проаналізуємо основні економічні чинники, переважно фінансового характеру, які стосуються фактичних тенденцій руху капіталу між Україною і ЄС і потенційних змін у довгостроковій перспективі. 

  1. Купівельна спроможність України ще більше відставатиме від ЄС. Дохід на душу населення нижче мінімального в ЄС, він становив 8788 дол США у 2013 р. (згідно паритету купівельної спроможності), за даними Світового банку. У той же час у найбідніших членах ЄС, зокрема у Болгарії та Румунії він складав 15940 дол США і 18635 дол США відповідно. Середній дохід на душу населення в ЄС складав 32100 дол США в 2013 р. Завдяки останнім подіям в Україні, включаючи девальвацію гривні понад 60%, річну інфляцію понад 15%, ріст тарифів і рівня безробіття, ймовірно, що даний показник ще певно мірою знизиться у 2014 р. Таким чином, Україна є в 4 рази біднішою за середній рівень по ЄС і в 2 рази за рівень найбідніших країн, а швидкість пристосування до рівня ЄС займе не один десяток років і лише за умови кардинальних змін у продуктивності.
  2. Продуктивність ряду галузей і рівень інновацій не спроможні наздогнати рівень ЄС. Собівартість виробництва для вітчизняних виробників включає такі (суперечливі) компоненти як вартість енергоносіїв, зокрема газу, відсоткові ставки, транспортні витрати. Переваги дешевої робочої сили не покривають основної частини витрат а падіння питомої ваги реалізованої інноваційної продукції у промисловості впала до 3,3% у 2013 р. з понад 6% у 2008 р., що відкидає промисловість ще на багато років назад. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації в Україні не перевищувала 17,4%, тоді як середнє значення по ЄС становить 51%, причому найнижча їх частка у нових членах – Польщі (28,1%), Болгарії (27,1%) і Латвії (29,9%).                                                                                             

    Таблиця 1. Витрати на інноваційну діяльність і підприємства, що запроваджують інновації

      Загальні витрати, млрд. грн  Реалізована інноваційна продукція в загальному обсязі промислово  Питома вага підприємств, що займається інноваціями в Україні  Питома вага підприємств, що займається інноваціями (середнє по ЄС) 
    2005  5.7  6.5%  11.9%  
    2006  6.1  6.7%  11.2%  
    2007  10.8  6.7%  14.2%  
    2008  11.9  5.9%  13%  51%
    2009  7.9  4.8%  12.8%  51%
    2010  8  3.8%  13.8%  51%
    2011  14.3  3.8%  16.2%  51%
    2012  11.4  3.3%  17.4%  
    2013  9.5  3.3%  16.8%  
  3. Банківський сектор ЄС більше не зацікавлений в інвестуванні в Україну через втрати після 2008 р. Вклавши у придбання банків понад 15 млрд дол. з 2005 р по 2008 р., а також профінансувавши купівлю переважно імпортних товарів громадянами України через дочірні структури в обсязі понад 30 млрд дол. за цей же період, банки ЄС понесли вагомі втрати після падіння купівельної спроможності населення в 2009 р. Їх доля в активах знизилася до 12,4% на початок квітня поточного року з 28,5% на початок січня 2009 р., з урахуванням ліквідації чи продажу декількох банків українським інвесторам. Заплановане створення банківського союзу в рамках ЄС, який передбачає організацію фонду порятунку проблемних банків через єдиний наглядовий орган ЄЦБ, передбачає існування фактично нового фінансового середовища, до якого банківський сектор України буде готовий лише у разі повної консолідації і реструктуризації.
  4. Вагомі розбіжності у відсоткових ставках між Україною та ЄС вже стали аксіомою. В Україні середній рівень кредитних ставок у післякризові роки рідко опускався нижче 20%. Доступ підприємств малого і середнього бізнесу до фінансового ресурсу практично закритий. Регулювання ставки з боку НБУ не приносить позитивного результату, що тягне за собою неможливість контролю за інфляцією та інші проблеми. І хоча для нового члена ЄС немає вимог щодо дотримання відсоткових ставок та інфляції на низькому рівні, якщо країна не приєднується до Єврозони, хронічний дефіцит ліквідності для банків і недостатнє регулювання банківського сектору залишатимуть фінансовий ресурс у цілому недоступним. Лише монетарне стимулювання і субсидіювання відсоткових ставок зможуть частково подолати кредитний дефіцит для малого і середнього бізнесу, однак можливий тиск з боку ЄС та МВФ не дадуть змогу вирішити дану проблему, яка в кінцевому рахунку вплине на конкурентоспроможність.
  5. Торговий баланс України став хронічно дефіцитним, а це також має вплив на відтік коштів з країни. У цілому, Євросоюз у нинішньому його складі (28 членів) має невеликий торговий профіцит, де такі країни як Греція, Іспанія, Португалія, Франція і Великобританія демонструють дефіцит, тоді як Німеччина – практично весь час у профіциті. Проте, у тій же Великобританії відтік від торгового дефіциту компенсується припливом коштів у вигляді інвестицій у фінансовий сектор. І взагалі, у ряді країн ЄС хронічні дефіцити покриваються інноваційним зростанням і баланс досягається завдяки відносно сприятливому інвестиційному клімату (за винятком Греції чи Іспанії). Погіршення торгових позицій України триває з 2006 р., коли торговий баланс з позитивного змінився на негативний, незважаючи на сприятливу кон’юнктуру цін на продукцію металургії. Цьому сприяло відсутність контролю за імпортом, ріст роздрібного кредитування, яке підтримувало імпорт, швидке відкриття економіки через зняття митних бар’єрів. Тимчасове скорочення дефіцитів мало місце після девальваційних стрибків у 2008 р. та в першій половині 2014 р. Однак, у довгостроковій перспективі торговий дефіцит в Україні зберігатиметься через а) погіршення попиту на металургійну продукцію України з боку азіатських країн; б) збереження тенденції видачі банками кредитів населенню, що спрямовуються на придбання імпорту; в) збереження низької частки високотехнологічної продукції в експорті через брак інвестицій і інноваційних розробок. Останнє також впливатиме на низький притік інвестицій, зокрема варто згадати, що більшість інвестицій за ліберального режиму 2004-2008 рр. спрямовувалися в банківський сектор, який обслуговував придбання імпорту і частково на придбання металургійних комбінатів. Все це робитиме Україну «невигідним» дефіцитним членом ЄС.
  6. Економічна системи України вже набула всіх ознаки «периферійність». Згідно моделі «центр-періферія», розробленої нобелівським лауреатом П.Кругманом, економічна система ділиться на центр (розвинені країни) та периферію (наздоганяючи країни, чи країни, що розвиваються). Для центру притаманні наступні характеристики, які роблять його активним учасником глобалізації: сильні міжнаціональні зв’язки, високий рівень людського розвитку, високий рівень інновацій, розвинений сектор послуг, зростання благоустрою. Для периферії характерний слабка інфраструктура, поганий розвиток сектору послуг. До фінансової кризи 2008 року невеликі за розміром країни, що вступили до ЄС, а також на той час великі країни члени ЄС не настільки відчували на собі ці ефекти, як після початку кризи. Ефекти розбіжностей проявляються через рух робочої сили, рух інвестицій, що зараз особливо стало очевидним. Розподіл став більш вираженим і центром інновацій залишається Німеччина, тоді як інші – переважно одержують допомогу. Україна стала яскравим прикладом «периферії» після фінансової кризи, коли сектор послуг припинив рости, а інновації у промисловість почали знижуватись. Це зумовлює рух робочої сили і капіталу до центру, а периферія таким чином вимагає фінансової допомоги, що означатиме лише додаткові витрати для найбільших членів ЄС.
  7. Непомірні витрати на запровадження технічних стандартів адаптованих до норм ЄС, зокрема витрати на сертифікацію, а фактично на переоснащення виробництва, за різними розрахунками, втрачають свій сенс. Витрати самого ЄС на дане переоснащення не матимуть економічного сенсу, а запровадження нових для України стандартів навіть у середньостроковій перспективі потягне за собою втрату ринків її збуту в межах СНД, що знову негативно відобразиться на валютних надходженнях.
  8. Валютна політика України була і залишається невизначеною, тоді як майже в усіх країнах ЄС режим валютного курсу є визначеним. Країни, які поки не стали членами Єврозони, але вже набули членства в ЄС, чітко визначили політику обмінного курсу. В Україні перехід до плаваючого обмінного курсу на початку 2014 р. потягнув за собою ряд проблем, у тому числі ріст доларизації. Цілком ймовірно повернення до режиму керованого плавання. Наміри перейти до інфляційного таргетування, тобто контролю над рівнем інфляції, які також узгоджено з МВФ, нічим не підкріплені, оскільки інструмент відсоткової ставки так і не почав впливати на ринкові ставки. Кредити МВФ можуть тимчасово підтримати золотовалютні резерви. Навіть при зростанні експорту і притоку капіталу з відповідним ростом резервів можливе повернення до розгляду питання щодо плаваючого курсу, за якого знову може початися придбання валюти в спекулятивних чи захисних цілях і повторення попередніх ситуацій знову і знову. ЄС чи навряд захоче мати у своєму складі партнера з постійними проблемами на валютному ринку, чи який провадитиме «валютні війни» задля тимчасової підтримки конкурентоспроможності.
  9. Спільна аграрна політика ЄС дає можливість захищати лише його нинішніх членів. Даний механізм створює можливості для захисту ряду виробників через інтервенції на ринку сільськогосподарської продукції. Він займає понад 40% усього бюджету ЄС. Вступ нових членів, особливо таких як Україна, з долею аграрного сектору на рівні 11% ВВП змушуватиме виділяти додаткові кошти для викупу надлишків продукції у сприятливі з точки зору врожаю роки, що стане додатковим тягарем для ЄС, який прагне захищати свої ринки усіма можливими методами.
  10. ЄС може збувати свою продукцію в Україні і без її повноправного членства. Підписання Угоди про асоціацію якраз і підготувало підґрунтя для підвищення імпорту товарів з ЄС. Враховуючи цьогорічне падіння споживання, навіть у середньостроковій перспективі вітчизняний ринок збуту з ємкістю понад 1 трлн грн. на рік залишатиметься привабливим для наших торгових партнерів з ЄС. За даних умов повноправне членство України лише викличе необхідність підтримки певних неконкурентоспроможних в межах ЄС секторів, що означатиме додаткові витрати без реформування цих секторів.
  11. ЄС може скуповувати активи в Україні без її членства, як і в попередньому пункті, особливо враховуючи наскільки дешевшими вони можуть стати. Вітчизняні активи, включаючи ті, що готують до приватизації, чи які за певного обсягу інвестицій можуть стати дійсно високорентабельними, можуть викликати інтерес інвесторів за умови політичної стабілізації. Однак як і в попередньому пункті, режим інвестування залишається досить ліберальним і їх придбання можливе без повноправного членства України. Функціонування фондового ринку в Україні є далеким від досконалого і обсяг активів, що реально торгуються на біржах є досить низьким, обсяг акцій у вільному обігу не переважав 10%, а компанії, які залучали кошти на зовнішніх ринках робили це через польську чи в окремих випадках лондонську біржі. Інвестування в розвиток інфраструктури фондового ринку не буде цікавим ні ЄС, ні вітчизняним олігархам, які не бажають розставатися з активами.
  12. Фінансові витрати на реформи роблять Україну невигідним кандидатом. Польща одержала доступ до фондів ЄС, однак вона активно провадила економічні реформі ще з 90-х років, запровадивши програми «шокової терапії» відомої як «план Бальцеровича». Ще до вступу до ЄС країна провела ряд реформ, які дали їй змогу після приєднання і початку фінансової кризи показати досить непогані показники розвитку. Витрати понад сотні мільярдів євро на порятунок Греції – країни, яка довгий час накопичувала структурні дисбаланси, у 2011-2013 рр., не призвели до відновлення економіки країни. Чи навряд ЄС «ризикне» піти на витрати нової, крупної за масштабом і населенням країни після невдалих випадків з Грецією, Іспанією, Португалією і ймовірністю виникнення подібних проблем у Франції. Нинішній стан в Україні «шоковою терапією» назвати не можна через відсутність подібних до польського прикладу ознак. Тим більше, що у Польщі мав місце ріст реального доходу, в Україні ж формуються усі передумови для його подальшого зниження. Відсутність заходів щодо імпортозаміщення, підвищення інноваційної складової зростання, чи спрощення доступу до фінансового ресурсу на тлі підвищення тарифів для громадян чи навряд призведе до зміни структури економічної системи у найближчі роки, щоб зробить Україну конкурентоспроможною по відношенню до ЄС.
  13. Перебудова вітчизняної інфраструктури є процесом не одного десятиліття. Вітчизняна інфраструктура не відповідає по більшості параметрів рівню ЄС, зокрема транспортна інфраструктура, яка теоретично могла б підвищити експорт і імпорт послуг між Україною та ЄС. Дана обставина вимагатиме вкладень не одного десятка мільярдів євро на приведення інфраструктури не лише до вимог ЄС, а й з міркувань зниження транспортних витрат, інакше тісні економічні зв’язки, окрім торгівлі сировинною і аграрною продукцією, втрачають зміст. Витрати на інфраструктуру до Євро-2012 не принесли вагомих результатів для поглиблення довгострокових стосунків з ЄС.
  14. Боргові проблеми лише посилюватимуться для України. Досвід Греції показав неможливість вирішення боргових проблем і проблем бюджетного дефіциту протягом 2-3 років, що викликало дискусії з приводу можливого виходу Греції з ЄС у 2011-2012 рр. В Україні борг щодо ВВП є набагато меншим, ніж у Греції, однак вартість його обслуговування, тобто рівень відсотків по ньому залишається високим протягом багатьох років. Потреби у зниженні рівня боргу чи відсотків по ньому вимагатимуть політичних зобов’язань з боку уряду, а утримання одного уряду в Україні протягом тривалого періоду часу є малоймовірним.
  15. Сам ЄС рухається у напрямку іншого формату угруповання. Очікуване відділення Шотландії від Великобританії, можливість виходу самої Великобританії з ЄС, економічна стагнація у ряді країн, зокрема через невирішені фіскальні проблеми, зниження кредитування реального сектору у найбільших країнах, наслідки санкцій Росії та ряд інших призведуть до виникнення нового формату стосунків в рамках угруповання у світлі необхідності конкурувати з країнами Азії та США на світових ринках. Навіть вирішення ряду перерахованих вище проблем з боку України, яке вимагатиме можливо не одного десятиріччя, не дасть змогу країні увійти до ЄС, який набуде іншого формату і подальше розширення якого також викликає питання. Серед країн, що ведуть переговори з ЄС про можливий вступ зараз на черзі Албанія, Сербія, Македонія, Туреччина, Боснія і Герцеговина, більшість з яких за економічними та релігійними ознаками відрізняється від нинішнього складу угруповання. Однак навіть за можливості повноцінного членства окремих з них, ЄС стає неспроможним вирішувати ряд економічних проблем нинішніх членів через існуючі механізми аграрної політики (САП), фіскальної політики, валютної політики в рамках ЄЦБ та стагнацію у банківському секторі.

Звичайно, ряд окреслених вітчизняних проблем потрібно починати вирішувати негайно, на що необхідні будуть не лише політична воля і фінансовий ресурс, а й кардинальні реформи і зміна всієї системи регулювання. Однак у довгостроковому аспекті потрібна побудова моделі дійсно «незалежної» економіки, з інноваційною складовою зростання, стабільним банківським сектором, розвиненою інфраструктурою, низькими відсотковими ставками, помірними витратами виробництва і можливостями формування очікувань суб’єктами господарювання. Це дасть змогу мінімізувати «політичні ігри» для керівництва країни і не піддаватися на будь-який тиск з боку країн, угруповань чи наднаціональних організацій. Інакше, за нинішніх пріоритетів державної економічної політики, розкол у суспільстві лише поглиблюватиметься.

Сергій Кульпінський, к.е.н., Інститут економіки міністерства економічного розвитку і торгівлі України

 

Також Вам можуть бути цікаві інші матеріали на дану тематику:

"Угода про асоціацію з ЄС: 10 негативних економічних наслідків"

"Крок уперед, 22 роки назад або чому економіка приречена на подальше покращання"

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить